Такого яблука, здається, ще не їв. Відцвів садок, такий прекрасний, Ти забудеш ? Очі…Душі…Руки .. Воно так пахне мамою і домом, Зронив пелюстки серед трав. Зв’язані …І пустку між грудей…? і медом, що аж подих затаїв. Каштанів свічі майже згасли... Ти...
More
Такого яблука, здається, ще не їв. Відцвів садок, такий прекрасний, Ти забудеш ? Очі…Душі…Руки .. Воно так пахне мамою і домом, Зронив пелюстки серед трав. Зв’язані …І пустку між грудей…? і медом, що аж подих затаїв. Каштанів свічі майже згасли... Ти дозволиш й далі убивати? І як рукою зняло біль, і втому. А їх ніхто й не помічав. Плюндрувати села і міста..? – Ти, знаєш, рани майже не болять. Бузок дарує цвіт пахучий Голодом морити …І карати.. І побратим обняв худющі плечі. Поміж пустих, згорілих хат. Голову , відтявши від плеча ? І тільки голос зраджує, тремтить. І запах згарища ядучий Вірю в Тебе..І ,тому звертаюсь.. І в погляді ще відблиск порожнечі. Не згасить квітів аромат. Може ,й мало я тобі молюсь … Не вірить, що залишився живий. Весна іде. Холодна й люта. Ти ,усі думки мої читаєш … Що повернувсь з ворожого полону. Її не стримає війна. Душу бачиш ,наскрізь, Ти мою Ще зовсім юний, зовсім молодий Хоч розпачем думки всі скуті, Маю про усе Тебе спитати.. і Ангел мовчки втер сльозу
Less
