ÏÐÈËÓ××ÈÍÀ Ãàçåòà âèäàєòüñÿ ç 24 ÷åðâíÿ 1914 ðîêó ¹9 (15598-15599) ÷åòâåð 4 áåðåçíÿ 2021 ðîêó  НÎÂИНАÕ, ПÎÄIßÕ, ÊÎÌÅНÒАРßÕ Роздуми напередодні свята Колись давно, ще в «льодовиковий період» (я навчалося в десятому класі: дві кіски, що смішно стирчали,...
More
ÏÐÈËÓ××ÈÍÀ Ãàçåòà âèäàєòüñÿ ç 24 ÷åðâíÿ 1914 ðîêó ¹9 (15598-15599) ÷åòâåð 4 áåðåçíÿ 2021 ðîêó  НÎÂИНАÕ, ПÎÄIßÕ, ÊÎÌÅНÒАРßÕ Роздуми напередодні свята Колись давно, ще в «льодовиковий період» (я навчалося в десятому класі: дві кіски, що смішно стирчали, серйозні 8 БЕРЕЗНЯ: НАДІЇ та окуляри, чорний сатиновий фартух, імідж найрозумнішої дівчинки, що читає Моема), на 8 Березня, мій однокласник з великими вухами, сором’язливий Сашко,подарував мені… черепаху. Я була страшенно ображена таким неестетич- ним, непоетичним, таким дивним подарунком, яким ще потрібно було опікуватися. Я затаїла на Сашка пекучу об- ІЛЮЗІЇ разу і носила її в серці не один рік. Років десь через чотирнадцять (я вже вийшла заміж, благополучно народила сина – жвавого, безпосереднього хлопчика) зовсім випадково зустріла Олександра у парку рідного міста – він привів на каруселі свою семирічну донь- ку Юлечку, всю в рожевих бантах і рюшах. Впритул, як під дулом револьвера, я спитала лиходія про ту злощасну че- репаху, звісн
Less
