ÏÐÈËÓ××ÈÍÀ Ãàçåòà âèäàєòüñÿ ç 24 ÷åðâíÿ 1914 ðîêó ¹29 (15638-15639) ÷åòâåð 22 ëèïíÿ 2021 ðîêó  НÎÂИНАÕ, ПÎÄIßÕ, ÊÎÌÅНÒАРßÕ Доля кожної людини унікальна й особлива, а життя інколи нагадує фільм, від якого не можна відірватися. Познайомившись із житель- кою...
More
ÏÐÈËÓ××ÈÍÀ Ãàçåòà âèäàєòüñÿ ç 24 ÷åðâíÿ 1914 ðîêó ¹29 (15638-15639) ÷åòâåð 22 ëèïíÿ 2021 ðîêó  НÎÂИНАÕ, ПÎÄIßÕ, ÊÎÌÅНÒАРßÕ Доля кожної людини унікальна й особлива, а життя інколи нагадує фільм, від якого не можна відірватися. Познайомившись із житель- кою Малої Дівиці, матір’ю-героїнею Ганною Ярошевською, яка має п’ятеро дітей, дев’ятеро онуків і вісім правнуків, переконалася, що історія - це «ми» і варто про це не забувати. Події минулого, закарбо- вані у спогадах, розповідях, книгах, людях, фотознімках мають сенс на існування. Головне - пам’ятати про них. Її життєвий шлях, на перший погляд, особливо нічим не відрізня- ється від інших, але як вона розповідає про ті роки, скільки душі й любові вкладає у кожну пережиту подію! ЖЕБРАКИ НА ВІДЕНСЬКИХ СТІЛЬЦЯХ Її мати Марта була з Малої Дівиці, а батько Іван - з Великої. Молода сім’я жила на батьківщині жінки, мала двох дітей, чотири віденські стільці, квіти на підвіконні та порядок у будинку. Наприкінці двадцятих - на початку тридцятих ро
Less
