Мiсто

Мiсто Валер'ян Пiдмогильний ЧАСТИНА ПЕРША Здавалось, далi пливти нема куди. Спереду Днiпро мов спинився в несподiванiй затоцi, оточений праворуч, лiворуч i просто зелено-жовтими передосiннiми берегами. Але пароплав раптом звернув, i довга, спокiйна смуга... More

Мiсто Валер'ян Пiдмогильний ЧАСТИНА ПЕРША Здавалось, далi пливти нема куди. Спереду Днiпро мов спинився в несподiванiй затоцi, оточений праворуч, лiворуч i просто зелено-жовтими передосiннiми берегами. Але пароплав раптом звернув, i довга, спокiйна смуга рiчки протяглася далi до ледве помiтних пагоркiв на обрiï. Степан стояв коло поруччя на палубi, мимоволi пiрнаючи очима в ту далечiнь, i мiрнi удари лопастей пароплавного колеса, глухi капiтановi слова коло рупора вiдбирали снагу в його думок. Вони теж спинялись у тiй туманнiй далечинi, де непомiтно зникала рiчка, немов обрiй становив останню межу його прагнень. Хлопець поволi глянув по ближчих берегах i трохи збентежився — на поворотi праворуч виникло село, приховане доти за лукою. Серпневе сонце стирало бруд з бiлих хаток, мережило чорнi шляхи, що гналися в поле й зникали десь, посинiвши, як рiчка. I здавалось, той зниклий шлях, з'єднавшись iз небом у безмежнiй рiвнинi, другою галуззю вертався знову до села, несучи йому ввiбраний про Less