ТАЙМИРСЬКИЙ БУНТ
Дощ поволі вщухав, а вітер, навпаки, здіймався все сміливіше. Можливо,
саме він і став причиною того, що негода стихала. Порозганяв хмари, що,
здавалося, назавжди обложили небо. Таке рідко буває в тутешніх місцях у
серпні. Ганна...
More
ТАЙМИРСЬКИЙ БУНТ
Дощ поволі вщухав, а вітер, навпаки, здіймався все сміливіше. Можливо,
саме він і став причиною того, що негода стихала. Порозганяв хмари, що,
здавалося, назавжди обложили небо. Таке рідко буває в тутешніх місцях у
серпні. Ганна втупилася в стелю хати і прислухалася до все рідших ударів
крапель по підвіконню. "Хоча б скоріше припинявся цей в'їдливий дощ," –
благала вона. Її можна було зрозуміти. Вчора вона одержала від станичної
важливе доручення – віднести у третє від Яблунева село пошту. Це вона має
виконати до кінця дня. А час не жде. Вже он обід "на носі". З того часу, як
німці залишили їх село, минуло декілька днів, і хлопці з місцевого
бандерівського загону вирішили чинити опір новим зайдам, що прийшли на
їх землі. Тому їм потрібно було знати про місце розташування військ, їх
кількість та завдання, що поставлені перед ними. Для цього вибрали
найбільш сміливих та бистрих. До них і віднесли Ганну Лизанчук –
замстаничну села. Вона ще з декількома дівча
Less
