ОСІНЬ
О.
Пчілка
Як швидко літо проминуло!
Як швидко літо проминуло!
Прийшла осінняя пора.
Немов на крилах полинуло
кохане літечко з двора!.
.
Садок марніє потихеньку,
пожовклі падають листки,
вітрець не віє вже тепленько,—
жене понурії хмарки.
Посох...
More
ОСІНЬ
О.
Пчілка
Як швидко літо проминуло!
Як швидко літо проминуло!
Прийшла осінняя пора.
Немов на крилах полинуло
кохане літечко з двора!.
.
Садок марніє потихеньку,
пожовклі падають листки,
вітрець не віє вже тепленько,—
жене понурії хмарки.
Посох горошок на городі,
мачок вже цвіт давно згубив,
високий соняшник на грядці
журливо голову схилив.
Б.
Чалий
Осінь настає.
.
.
Ніби притомилось сонечко привітне,
у траві пожовклій молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
лиш ялинка в лісі сонячно-зелена.
Журавлі курличуть: «Летимо увирій!»
Пропливає осінь на хмаринці сірій.
.
.
Т.
Криштапович
Казка про осінь
Давно це було, у краї щасливім та квітучім.
Ніколи не було там холодно, ніхто
не сумував і не журився.
Правив цим краєм цар, що мав одну доньку —
царівну Осінь.
Росла вона стрункою та гарною: мала коси як золото, очі — як
синє небо.
Коли виповнилося їй вісімнадцять років, посватався до неї
славний лицар Вересень.
Погодилась Осінь, бо припав їй до серця цей юнак
Less
