«Народе мій, як добре що ти в мене є на світі». Як часто ми зустрічаємо людей, які вимушені були покинути свою країну через особисті обставини? Як часто спілкуємося з людьми, які залишили свої домівки і вимушені були поїхати до іншої країни? Вони –...
More
«Народе мій, як добре що ти в мене є на світі». Як часто ми зустрічаємо людей, які вимушені були покинути свою країну через особисті обставини? Як часто спілкуємося з людьми, які залишили свої домівки і вимушені були поїхати до іншої країни? Вони – покинуті. В їх розмовах ми чуємо весь той біль, через який вони пройшли. Саме вони не мають свого рідного куточка, рідного краю у якому народилися. Вони не мають своєї країни. Не мають громадянства… Саме з їх розповідей, ми починаємо цінити та любити свою землю. Ми розуміємо, як нам пощастило – рости на своїй землі, та бути її частиною. Ми – це народ. Народ, який пройшов через усі труднощі, який склав свою державу по частинам, не дивлячись на те, що її не визнавали і не хотіли бачити як окрему країну. Її принижували і намагалися нав’язати свою думку. Віками люди намагалися здобути свободу, через яку розплачувались своїм життям. Великі громадські діячі боролись за майбутнє та мріяли про свободу: не залежати від сусідніх держав, приймати самос
Less
